Если бы Вам позвонил незнакомый человек и попросил помощи в решении какого-то вопроса, а затем выложил запись вашего телефонного разговора? Ну ладно, допустим, не выложил в фейсбуке, а просто прислал вам запись разговора на почту. Нет, он не предупреждал, что будет записывать разговор. А зачем? У них «там» в компании это по – умолчанию «всегда ведётся».
Как бы вы себя чувствовали в таком случае? Наверное, прыгали от радости? Нет?
Ладно, я понимаю, это Украина. НО! Уважение к людям никто не отменял, т.е. к себе подобным. Как здесь не вспомнить универсальный библейский принцип:
Как бы вы себя чувствовали в таком случае? Наверное, прыгали от радости? Нет?
Ладно, я понимаю, это Украина. НО! Уважение к людям никто не отменял, т.е. к себе подобным. Как здесь не вспомнить универсальный библейский принцип:
И как хотите, чтобы с вами поступали люди, так и вы поступайте с ними.
(Евангелие от Луки 6:33)
Жаль, что не все читают Книгу книг. Интересно, а что отражено в правовом поле по данной теме? Читаем Конституцию:
*Конституція України*
Стаття 31. Кожному гарантується таємниця листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції. Винятки можуть бути встановлені лише судом у випадках, передбачених законом, з метою запобігти злочинові чи з'ясувати істину під час розслідування кримінальної справи, якщо іншими способами одержати інформацію неможливо.
Та ще:
*Цивільний кодекс України*
Стаття 306. Право на таємницю кореспонденції
1. Фізична особа має право на таємницю листування, телеграм, телефонних розмов, телеграфних повідомлень та інших видів кореспонденції.
Листи, телеграми тощо є власністю адресата.
2. Листи, телеграми та інші види кореспонденції *_можуть використовуватися, зокрема шляхом опублікування, лише за згодою особи, яка направила їх, та адресата. Якщо кореспонденція стосується особистого життя іншої фізичної особи, для її використання, зокрема шляхом опублікування, потрібна згода цієї особи.
Свои права знать нужно, хотя бы для того, чтобы не позволять их нарушать другим.